Нарікав нині один мій згіршений друг, що любити паралельно чотирьох накладно. Двох-трьох, каже, ще можна. Але коли чотирьох, то вже важко, часу не вистачає.

"Паркова скульптура", Новгород-Сіверський, Чернігівська обл.
(сфоткала моя колега О. Боряк, під час етнографічної експедиції)




Хлопчики конструюють дельтоплан (літак?)

Семінар відбувся. Як і обіцяла - маленький звіт, хоч у мене це виходить найгірше, писати звіти.
Було, здається, людей 25-28. Мозговий штурм вийшов достойний. Обійняли серйозну кількість понять, почали з тези про "конструйованість статі" (і це місце ми легко подолали))), пройшлися по гендерній системі влади, говорили про згвалтування і "хто віноват", про буч-ідентичності в різному прочитанні феміністичної і квір теорії, аналізували, хто дискримінується обов'язковим призивом чоловіків в армію, деконструювали сексистські зображення, аналізували рекламу з незвичними гендерними стилістиками, говорили про гегемонну гомосексуальну маскулінність, зачепили радикальних феміністок і лесбі-фемінізм.

Учасники... вони всі такі "просунуті". Уявляєте, у фідбеках (таких душевних)) частина з них попросила список літератури!! Отаке.

В мене приємний післясмак....

Дорогі друзі та колеги,

Запрошуємо вас взяти участь у семінарі.

ГЕНДЕР, СЕКСИЗМ, ДИСКРИМІНАЦІЯ
(інтерпретація в світлі квір-теорії)

23 січня (субота)
11.00 – 18.30
вул. Волоська, 8/5, 5-й корпус Києво-Могилянскої Академії

Ведуча: Марія Маєрчик, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, спів-засновниця ГО "Центр культурно-антропологічних студій".

Семінар націлений на отримання знань про дискримінацію і сексизм, випрацювання навиків бачити їх в повсякденних звичних практиках, розуміти їх межі і механізми функціонування.

Під час семінару буде дане загальне розуміння, як квір-теорія вплинула і змінила розуміння статі, гендеру і сексуальної орієнтації, а відтак трансформувала феміністичну концепцію сексизму та дискримінації. Ми також поговоримо, хто насправді є “меншиною” в сучасному суспільстві, і яка саме більшість говорить від імені “більшості”.

Семінар складатиметься з трьох частин:

1. Дискримінація
- чим відрізняється дискримінація від стереотипізації?
- хто дискримінується, чоловіки чи жінки, обов’язковим призивом чоловіків до армії?
- чи пов’язані між собою дискримінації за різними ознаками?
(Квір в теорії: чи можлива дискримінація за статтю, якщо стать конструйована? Чи можна дискримінувати за генедером, якщо гендер не бінарний?)

2. Сексизм
- мовний сексизм.
- чому використання в рекламі жіночого тіла вважається сексизмом, а чоловічого - ні?
- чи дискримінується чоловік, коли в рекламі сексуалізується його тіло?
(Квір в практиці: позитивне використання теми сексуальної орієнтації і гендерної орієнтації, сексуальності тощо в рекламі товару).

3. Гомосексуальність і ЗМІ
- як ЗМІ відтворюють стереотипні образи, навіть коли намагаються їх уникнути.
- Субкультуризація гомосексуальності vs десубкультуризація гомосексуальності: якої стратегії триматися?

Семінар проводиться спільно з Фондом Генріха Бьоля в Україні
Прохання не запізнюватися, і, по можливості, повідомити про бажання взяти участь Ганну Довгопол.

insight.ukraine@gmail.com
+38 (050) 410-75-59
Ганна Довгопол, ГО «Інсайт»

Відкритий лист
Міністрові освіти і науки України
докторові фіз.-мат. наук проф. Іванові Вакарчуку

Вельмишановний Іване Олександровичу!
Заява на Ваше ім’я, підписана низкою українських вчених, проілюструвала загрозливий стан, у якому перебуває тлумачення українським суспільством принципу секулярності держави, тобто її нейтральності щодо різних світоглядних систем.
Автори згаданої заяви обстоюють думку, що „уявлення про природу і людину можуть спиратися лише на сучасні наукові знання”, в яких, за означенням, відсутнє поняття Бога. Цим самим автори стверджують, що держава може толерувати в публічній сфері лише арелігійний світогляд. На моє глибоке переконання, у цьому твердженні міститься серйозна підміна понять.
Арелігійний світогляд є одним із багатьох світоглядів (зокрема, релігійних), що їх дотримуються громадяни України. Принцип світоглядної нейтральності держави, відображений у ст. 35 Конституції України, забороняє державі надавати будь-які преференції якомусь одному світоглядові. Відтак вимога авторів заяви надати монопольні права виключно арелігійному світоглядові є рудиментом атеїстичного викривлення принципу нейтральності держави і серйозним порушенням духу й букви Конституції України.
Цей висновок, зокрема, підверджується тим, що, з точки зору авторів заяви, в системі шкільної освіти „достатньо курсу ‘Етики’ з її ‘загальнолюдськими’ нормами”. Проте сьогодні можна вважати доведеним, що в курсі такої „загальнолюдської” й нібито об’єктивно-нейтральної „Етики” містяться положення, які випливають з арелігійної візії світу, що виразно суперечить релігійному світоглядові. Тому нав’язування учням такого курсу „Етики” призводить саме до того порушення духу Конституції, проти якого буцімто виступають автори заяви. Адже в такому разі держава, всупереч волі батьків, змушує виховувати дітей у чужому їм арелігійному світоглядові.
Монополії у шкільних програмах не може мати ні християнська етика, ні будь-яка інша релігійна етика, ні просто „Етика”. Тому неможливо погодитись із висновком авторів заяви, що „паралельне вивчення у державних школах альтернативних курсів з етики є небезпечним, бо призведе до поділу за світоглядним принципом дітей на ‘своїх-чужих’”. Якраз навпаки, паралельне вивчення альтернативних курсів з етики є єдино можливим шляхом уникнення духовної травми, що її може завдати нав’язування дітям невластивого їм світогляду. Прагнучи уникнути поділу на „своїх-чужих”, автори заяви пропонують зробити усіх дітей України „своїми” для арелігійного, а фактично атеїстичного світу. Однак цей експеримент над людськими душами ми вже проходили, і схоже, що лише непокараність комуністів за їхні злочини перед людством спонукає тепер їхніх ідейних прихильників знову піднімати жупел войовничого безбожництва.
Зрозуміло, що на практиці реалізувати можливість селективного вивчення релігійних чи секулярного варіантів етики непросто. Введення такого курсу можливе лише за дотримання низки вимог: недопустимість катехизації замість етичного виховання, відсутність конфесійних ознак, толерантність щодо представників інших релігійних або світоглядних груп, забезпечення права батьків на звільнення дітей від проходження цього курсу тощо. При цьому важливо пам’ятати, що позірна легкість уніфікаційних чи заборонних моделей обертається для суспільства ще більшими втратами.
На жаль, цим не вичерпуються хиби авторів згаданої заяви. Виявилося, що в основі їхньої позиції лежить антропологія, яка давно довела свою неспроможність. Даремно ці науковці апелюють до Йоана-Павла ІІ, закликаючи „взяти за взірець його мудру думку”, що „релігія... більш компетентна в оцінці можливого впливу наукових відкриттів на людину, суспільство та довкілля”. Адже абзацом вище вони самі заперечують ці справді мудрі слова Папи, стверджуючи, що „уявлення про природу і людину можуть спиратися лише на сучасні наукові знання”. Отож автори вдираються в уже відкриті двері, коли остерігають перед наміром релігії втручатися в закони фізики, – вона цього вже віддавна не робить. Натомість варто остерегти матеріалістичну науку від монопольних претензій на духовний світ людини, оскільки релігія у цьому питанні таки компетентніша.
Крім того, не личить українським вченим забувати, що саме Церква породила сам феномен університету й заохотила людство вільно користуватися великим даром Бога – розумом. Те, що ми називаємо сьогодні „Болонським процесом”, почалося 852 роки тому саме з католицького університету! Не личить їм також ототожнювати науковий світогляд із виключно безбожним – це принижує науковий авторитет тих славних світових і, до речі, українських учених, які публічно визнавали й визнають свою віру в Бога. Можливо, саме тому так важко було відомому космологу Міхалу Геллеру зрозуміти, як „освічені люди можуть бути аж такими сліпими, аби не бачити, що наука займається нічим іншим, як розшифровкою того, що створив Бог... Наука – це спільне зусилля людського розуму прочитати Божий розум” (Парафіяльна газета, № 7, 6 квітня 2008 р.).
Проте є у згаданому зверненні й тривожніші речі. З пафосу заяви можна зробити висновок, що „новації” Міністерства порушують картину морального благополуччя в державі, захищеного дотеперішнім тлумаченням світськості держави. Шкода, однак, що вчені з солідними науковими ступенями не бачать очевидної об’єктивної реальності – а саме: що моральний релятивізм, духовні пошесті, занепад етики праці та суспільна безвідповідальність в Україні стали нестерпними. Ці проблеми набули такої ваги, що духовна безпека країни має стати для суспільства не менш пріоритетною, ніж безпека енергетична чи геополітична.
Оскільки у нинішньому світі корозії зазнає будь-яке етичне почуття, подбати про цю духовну безпеку буде непросто. Проте передумовою успіху є не обстоювання хибних богоборчих монополій, які давно вже дискредитували себе, і не ототожнення „церковної картини буття” з невіглаством і шахрайством, до чого вдавалися лише войовничі більшовики-безбожники, а пошук взаємоприйнятного консенсусу між усіма релігійними та арелігійними групами, який давав би можливість задля виправлення становища мобілізувати зусилля усіх суспільних груп.
Саме до такої співпраці я й мої однодумці закликаємо Міністерство освіти і науки, Уряд нашої держави і все українське суспільство.
Мирослав Маринович,
віце-ректор Українського Католицького Університету,
8 січня 2010 року

Забула вчора косметичку в поїзді. У вигляді чималої сумки з купою добра в ній. Тільки сьогодні доперла, що її нема.... І що тепер робити????????????????

Із зошита з української мови мого сина. 6 клас. Писано під диктовку вчителя:

"Масове відчудження  людей від співу свідчить про деградацію  людської свідомості та духовне збідніння. Як фізкультура показник фізичної активності, так спів - показник активності духовної.

Хто свого часу  творив імідж, скажімо, Лесі Українці? Та ніхто! Донедавна й понять таких не було - імідж, рейтинг. Вона сама собі творила популярність (моливо, і не прагнучи її). Титанічною працею творила, потужним талантом твоїм".

Вбила наповал симпатія цього тексту до просвітництва, фольклорності і народництва ХІХ століття. До-модерність, титанічна праця, пісні і землеробство, - ось основні чесноти українців. Все решта, що в нас було, водчевидь,  від лукавого....

 

 Завтра))) На ПМЖ... 

Видимо миф о матриархате неизбывен. Поддерживать миф о матриархате очень важно, он освящает существование патрирхата: если общественный строй "естественным" образом развивался от правления женщины (низжие уровни обещственной организации) до правления мужчины, которое и подарило нам все блага цивилизации, то у кого теперь могут возникать какие вопросы по существующему строю? Преимущества, так сказать, на лицо.

Поэтому матриархат важен. А еще важно доказать, что "упорядоченные половые отношения"  и институт брака возникли на заре туманной юности человечества. Возникли раз и навсегда. Тогда современная мораль и гетеронормативность кажется вечной, застывшей, отделяющейся от человека только вместе с его человеческим обличием . 

ЧИтаю в "Википедии" о верхнем палеолите, пишут, что тогда возникла резьба по кости и по камню - понятно, есть памятники культуры. Пишут, что неизвестно, была ли вокальная культура, но музыкальные инструменты были  - понятно, найдены, причем, первые - на территории Украины (и как же аккуратно пишут, с оговорками, типа музыка была, а вот в отношении песен фактов нет) . Пишут, что возникли тогда языческие верования - тоже понятно, найдены следы ритуальных захоронений. А потом бумц - и широким мазком "В верхнем палеолите на смену первобытному стаду приходит родовая матриархальная община, родство ведётся по женской линии. Появляется примитивный институт брака, упорядочивший половые отношения".

Только для близких друзей. Не выдержала, пишу отчет, как некоторые мои мечты у кого-то сбываются.

( Read more... )

В мене тут появилася мисля щодо фольк-українськості. Це фактично стиль (одягу, життя, інтер'єру тощо). А всякий стиль в модерному світі - це є спосіб споживання. Таким чином вираз нац. ідентичності через народну символіку - це є споживання предметів культурного супермаркету.

Скажімо писанка - нічого не має спільного з писанкою в трад. культурі, де вона була ритуальним предметом, який виготовляли до Паски. В сучасному світі вона є товаром, вона є елементом стилю і ознакою ідеології (в широкому сенсі), з Паскою має певний зв'язок, але не такий однозначний і прямий, адже продається і виготовляється постійно протягом року.
І виходить, що фольк-українство - це консюмеризм)).

 Про клопоти з (а)моральністю в "Дзеркалі Тижня" (дякую за підтримку, Еліс! alice77.livejournal.com/)


По-укр. ПРО КЛОПОТИ З (А)МОРАЛЬНІСТЮ

По-рос. О ХЛОПОТАХ С (А)МОРАЛЬНОСТЬЮ
Колаж до статті робився ось за ідеєю цього фото:   

А ось сам колаж (в інтернеті чомусь обрізаний, але мабуть в паперовому варіанті він є повністю):  


Персонажі ті ж - паранжа, погляд, чоловік з жінкою... - а наратив інший. Гетеронормативність оперта на широкі плечі маскулінності, оповита "слабкою фемінністю"))). Отак художник "переосмислив" ідею, сказав її "своїми словами".

У мене у френдах живе Дзвінка. Молода, активна і авторитетна, персонаж, на пости якої завжди щиро відгукується ціле товариство її колег. От, у Дзвінки проривалися час від часу дивні нотки, але обережно і стримано. А останніми часами, переїхавши з Києва до ЛЬова,  ДЗвінка  розразилася постами у стилі "Кацапи у ЛЬвові".

dzzvinka.livejournal.com/104803.html
dzzvinka.livejournal.com/105179.html


Брутально, брудно, гидко.  
Для багатьох це тепер у ЛЬвові "нормально"?
Як довго ще Львів не зможе відмитися від клейма шовінізму і агресивного націоналізму? Скільки ще там буде процвітати цей мейнтрімівський агресивний квазі-патріотизм?
Чому ЛЬвів? Я люблю це місто і тішуся що мої львівські друзі не поділяють таких поглядів. 

пс. розумію, всі питання риторичні.

Після прочитання “Capitalism and Gay Identity” by John D’Emilio.
Гомосексуальність виникає і оформляється на початку ХХ століття. Це стає можливим завдяки розвитку капіталізму (читай – модернізації суспільства). Гомосексуальність заявляє про себе, проявляється\оформляється через особливе споживання – в клубах, барах, через стиль одягу і стиль життя. Це те саме, як виникали молодіжні субкультури, - через молодіжне споживання, молодіжне дозвілля і стиль. Гомосексуальність, таким чином, виникає як форма субкультури. Згадайте, навіть боротьба за права починається зі «Стоунволу» (1969) - бару. ЛГБТ-рух, таким чином, є явищем зрощеним з субкультур ними презентаціями і процесами. Вихід з шафи відбувся прямо в відгороджений палісадник… ?
Квір-теорія десубкультуризує гомосексуальність, коли переносить увагу зі статі на статеву практику. Оральний секс, анальний секс змінює уялвення про взаємини домінації\субординації в статевому житті (чому багато уваги приділила феміністична теорія), а тому дозволяє говорити про владу\підпорядкування через інші опції.

Ось один і два:

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd

http://www.obkom.net.ua/articles/2008-03/28.1509.shtml  

Як видумаєте, про що свідчить такий реванш комуністів у нашій архівній справі? Чому саме зараз? Про що, про яку динаміку свідчить цей випадок? Стаття (другий лінк) дає можливість посмакувати красномовними цитатами. Я збентежена.

 

Люди, ви про це чули? Я в шоці. В повному.  Це крутіше  Джона Леннона з Йоко Оно в культурній боротьбі  за мир.

http://plucer.livejournal.com/55710.html